Religious Tourism

Відсутність носів на давньоєгипетських статуях вже давно є предметом захоплення та спекуляцій, а дослідники намагаються пояснити їхню відсутність вже досить давно. Одне, однак не єдине з найпоширеніших пояснень — ерозія, спричинена суворими природними умовами, яким ці скульптури піддавалися протягом тисячоліть.

Вандалізм також відіграв значну роль у руйнуванні давньоєгипетських статуй, як і статуй з інших історичних місць. Наприклад, у 2015 році статуя філософа Арістотеля біля входу в стародавній Ассос у Туреччині зазнала вандалізму: їй відрізали праву руку, а обличчя сильно спотворили.

Таке навмисне руйнування не є новим явищем; наприкінці 19-го і на початку 20-го століть багатьом археологам не вистачало сучасних інструментів і методів, доступних сьогодні, і в поспіху роблячи революційні відкриття, вони іноді завдавали значної шкоди класичним скульптурам.

Релігійні та політичні мотиви також призводили до знищення та руйнуванню культурних та історичних скарбів. Слід зазначити, що за акти вандалізму відповідальні особи різних релігійних переконань, зокрема християни, юдеї та мусульмани.

У деяких випадках були навмисні спроби заперечити або применшити культурне значення певних артефактів. Наприклад, деякі вчені припускають, що ранні єгиптологи навмисно стирали докази того, що Стародавній Єгипет був африканською культурою, а пізніші династії псували статуї колишніх монархів, щоб стерти або применшити їхню спадщину.

Втім, навмисне руйнування стародавніх статуй не обмежувалося Стародавнім Єгиптом: у Греції та Римі багато кам’яних скульптур з часом також втратили свої носи. Хоча деякі з них пошкодили випадково, значна кількість, безсумнівно, була об’єктом навмисних дій.

Поширеність відрізаних і розчленованих статуй ускладнює аргумент про те, що відсутність носів у давньоєгипетських статуй була лише наслідком вандалізму.

Цілком ймовірно, що нові правителі або загарбницькі культури хотіли підірвати силу наявних творів мистецтва, знищуючи їх. У культурі, яка надавала такого великого значення створенню статуй та інших предметів, вандалізм міг стати способом “деактивації сили зображення”.

Згідно з Блейбергом, нові  культури, що завойовували теріторію, хотіли зруйнувати цю владу, спотворивши її провідник: мистецтво. 

Інакше кажучи, зображення мали здатність містити в собі сутність людини чи божества або забезпечувати захист і допомогу в потойбічному світі, і їхнє знищення могло порушити ці сили.

У пізніші роки християни почали псувати статуї давньоєгипетських божеств, щоб перешкодити їм поклонятися і знищити ці залишки їхньої сили. Ніс був очевидною мішенню для таких кампаній руйнування, даючи ясне і видиме відображення передбачуваного тріумфу нового світового порядку.

Одна з легенд свідчить, що Наполеон зніс Сфінксу ніс гарматним ядром, вірогідніша версія подій полягає в тому, що ніс шириною в один метр був навмисно знищений мусульманином-суфієм, розгніваним на масивну статую. Дослідження, проведені Марком Ленером, дійшли висновку, що ніс був навмисно видалений.

Загалом, відсутність носів на давньоєгипетських статуях залишається захопливою віковою загадкою, яка, ймовірно, є результатом поєднання таких факторів, як ерозія, навмисний вандалізм, а також релігійні та політичні мотиви.

Вічна привабливість цих творів мистецтва полягає не лише в їхній естетичній красі, а й в історіях, які вони розповідають про людей і культури, що їх створили.

Джерело