Вселенський патріарх надіслав лист митрополиту УПЦ МП Онуфрію:

Його Високопреосвященству митрополиту Київському Онуфрію, возлюбленому брату і співслужителю нашої Мірності у Господі
У Київ,

Ви знаєте з історії та з незаперечних архівних документів, що Свята Київська митрополія завжди належала юрисдикції Матері Церкви Константинополя, заснована нею як окрема митрополія, що займає 60ту позицію у списку єпархій Вселенського Престолу. Пізніше, місцевий Синод у Великій Росії з невизначеного приводу в односторонньому порядку відсік себе від канонічного авторитету, тобто Святої Великої Церкви Христової (1448), але в місті Києві інші митрополити, законні та канонічні, були послідовно і невпинно поставляємі Вселенською патріархією, оскільки Київське духовенство та миряни не прийняли свого підпорядкування центру з Московіїї. Канонічний порядок було збережено, незважаючи на складнощі часу, до року Господнього 1685, коли патріарх Московський Іоаким неканонічно втрутився до іншої церковної юрисдикції, піднявши Його Святість єпископа Луцького Гедеона до рангу митрополита Київського, без дозволу на те Вселенского Патріарха. Для того щоб вилікувати це порушення і припинити інтенсивні реакції з боку Київського духовенства та мирян, котрі не прийняли неканонічне обрання та не терпіли посягання Московського патріарха, правителі та ієрархи Великої Росії попросили «дати дозвіл Його Блаженству патріарху Московському рукоположити Митрополита Київського по причині того, що митрополія позбавлена законного ієрарха».
Наш Апостольський та Вселенський Престол прийняв їх прохання і простив це канонічне порушення, використовуючи милість та ікономію, та «враховуючи величезну відстань та військові зіткнення між двома царствами», але в більшій мірі приймаючи до уваги спасіння християн, котрі мешкають у цій єпархії, він (Вселенський Престіл) дарував у якості ікономії через нашого благословенного попередника Діонісія IV дозвіл Його Блаженству патріарху Московії «рупопокладати Митрополита Київського», «у відповідності до лише однієї умови: а саме, щоразу як митрополит Київський звершує безкровне та святе Таїнство, він повинен найперше поминати шановане ім’я Вселенського патріарха».
Оскільки ця невід’ємна церковна та канонічна умова поминання канонічного церковного авторитету не була дотримана кожним митрополитом міста Києва, по причині, що ця митрополія була повністю підкорена святійшою Церквою Росії, через її небратські інтриги, у порушення Божественних та Святих канонів, особливо 8 канону Третього Вселенського Собору у Єфесі, котрий стверджує: «Ніхто з улюблених Богом єпископів не має ніяких прав влади на іншу єпархію, яка раніше і від початку не була під рукою його, або його попередників: але якщо хто насильно яку єпархію собі підпорядкував, то нехай віддасть її: щоб не переступались правила Отців, та не вкрадалась під виглядом священнодіяння зарозумілість влади мирської; і щоб ми не втратили по малу, непримітно, тієї свободи… І так святий і вселенський Собор постановляє, щоб у будь-якій єпархії права, котрі від початку та від минулого належали їй, повинні зберігатись, відповідно до старого панівого звичаю, незмінними і неушкодженими… Якщо ж хтось запропонує правило протилежне тому, що нині визначено: то цей святий та вселенський Собор одностайно проголошує, що це правило буде недійсним», і оскільки Церква Росії також не поважала заклики Патріаршого та «Синодального Листа Дозволу», відповідно до якого «жоден не має опиратись або відкидати що-небудь від вищезазначеного рішення, оскільки воно є обґрунтованим і правильним діянням. І якщо хто-небудь вважає щось протилежне до цього, або будь-яким іншим способом не підкоряється або демонструє незгоду з заповіддю Господньою, отримає у відповідь відповідні покарання від Господа, як той, хто зневажає патріархів, котрі є живим та дихаючим образом Божим», – через ці всі причини, наш Святий та Священний Синод, під час сесії від 11 жовтня 2018 року, канонічно відкликав обов’язкову силу патріарших листів благословенного патріарха Дионісія IV від 1686 року, котрі були в односторонньому порядку порушені Вами та російськими патріархами ще багато років тому. Ми також зазначили, що історична Київська митрополія та її церковні єпархії на території України переходять до канонічного статусу, котрий існував до видачі вищезазначених листів, тобто у стані повної належності до нашого Апостольського та Патріаршого Вселенського Престолу.
Більш того, Святий та Священний Синод Вселенського Патріархату, під час сесії від 22 квітня 2018 року, прийняв до уваги прохання надіслані час від часу від кліриків та мирян щодо незалежності благословенної української землі, котра була оформлена у окрему суверенну державу, але перш за все маючи за мету вилікувати вже усталені розколи та розділення, оскільки сестринська церква Москви не змогла принести їм вилікування – одностайно вирішили дарувати статус незалежної внутрішньої структури, тобто «автокефалію», Українській державі. До моменту формування ієрархії в Україні в тіло та його визначення після виборів її Предстоятеля, котрому у відповідність до нашого рішення буде грамотно вручений Патріарший і Синодальний Томос, ми повідомляємо Ваше Високопреосвященство, що в Україні є вища канонічна влада, якою є Свята Велика Церква Христова, як це було з давніх-давен.
Ми хотіли довести до відома Вашого Високопреосвященства, ці попередньо прийняті рішення Матери Церкви через призначених нами до Києва екзархів, але, на жаль, Ви відмовились взаємодіяти з ними. Повертаючись зараз до того самого питання вдруге через цей Патріарший лист та звернення до Вас як «Високопреосвященний митрополит Київський», у формі ікономії та милості, ми повідомляємо Вас, що після виборів Предстоятеля Української Церкви органом, котрий складатиметься з кліриків та мирян, Ви не зможете еклізіологічно та канонічно носити титул Митрополита Київського, котрий, Ви все одно носите зараз у порушення описаних умов офіційних документів 1686 року.
З цієї причини, у дусі миру та любові ми просимо Вас, Високопреосвященний брате, після прийняття до уваги та розгляду наших канонічних актів у дусі історичної правди та здорової еклізіології – відповісти даному виклику і гармонізувати себе з традицією Ваших приснопам’ятних попередників Сильвестра, наступника славного Петра Могили, та решти Київських митрополитів, Дионісія, Йосифа, Антонія, підтримуючи благородних українських людей і їх благочестивий народ, дотримуючись рішень Матері Церкви; і ми просимо Вас негайно і у дусі згоди та єдності прийняти участь разом з Вашою ієрархією у майбутньому установчому Соборі об’єднаної Української Православної Церкви і виборчих процесах для визначення її Предстоятеля. Вашому Високопреосвященству звичайно дозволяється бути кандидатом на цю позицію. Ми також просимо Вас і Вашу ієрархію бути у спілкуванні з колишнім митрополитом Київським Філаретом та колишнім архієпископом Львівським Макарієм та іншими з ними, оскільки вони були у повній мірі відновлені нами у архієрействі, але не у своїх посадах і титулах, через наше позитивне рішення на апеляційні прохання, котрі вони неодноразово надсилали нам, як те ясно та мудро проголошують Божественні та Святі Канони 9 та 17 Святих отців Халкідону. Немає потреби повторювати, що розгляд апеляційних петицій не є «легітимізацією розколів», але є шансом вилікувати їх, як і у випадку з розколом, що мучить возлюблений український народ протягом трьох десятиліть.
Будучи впевненим, що Ваше возлюблене Високопреосвященство також прийме ці канонічні рішення Матері Церкви і буде слідувати шляхові єдності для блага українського народу та підтримає Автокефалію, котра буде надана, оскільки як Ваше Високопреосвященство знає, незважаючи на те, що хибно виголошується публічно, що вона є, єдиним вирішенням для вилікування церковної проблеми України, ми призиваємо на Вас Благодать та невимірну милість Бога отців наших, котрі правильно розділили Ороси та Канони віри у істині від мирських мотивів та нав’язувань.
У Вселенській Патріархії, 12 жовтня 2018 року
Вашого Високопреосвященства возлюблений брат у Христі,
[Підпис]
Варфоломій Константинопольський