Photo Κώστας Ονισένκο/Facebook
Надання автокефалії українській церкві є найважливішою подією для країни за 28 років її незалежності. Новостворена Помісна Православна Церква, 15-та серед автокефальних православних церков, розпочала свій шлях на тлі значного супротиву з боку Росії. Обрання її Предстоятелем 40-річного Митрополита Епіфанія має особливе значення. Він представляє нове покоління українців, які борються за сучасну Україну, незалежну від обтяжливого спадку та зобов’язань минулого. Лише за два тижні після надання Вселенським Патріархатом Томоса про автокефалію десятки церков, що дотепер перебували під юрисдикцією Московського Патріархату, увійшли до новоствореної незалежної Церкви. Однак, як зазначає Митрополит Епіфаній газеті «Ta Nea», попереду ще довгий шлях.
Які Ваші подальші кроки?
Вселенський Патріархат здійснив історичну справедливість. Таким чином Матір Церква реалізувала право дарувати автокефалію своій доньці – Українській Церкві. Зараз ми закликаємо, щоб усі православні жителі в Україні об’єдналися навколо єдиної автокефальної Православної Церкви. Звичайно, цей процес займе час. І перш за все, тому, що ми хочемо, щоб він відбувся мирно і ґрунтувався на любові та взаєморозумінні. Тому ми не ставимо часових рамок. Ми маємо закласти правильні духовні засади. На відміну від тих, хто ворожий до нас, ми зобов’язані забути всі суперечки. Як християни простити, відкрити свої обійми і сказати, що відтепер ми готові мирно будувати наше спільне майбутнє. Наше церковне майбутнє.
На Вашу думку, якою буде протидія Російської Церкви?
Російська Православна Церква буде протистояти. Вона це робила, робить і буде робити. Окрім її намагань переконати інші Церкви не визнавати українську, Москва намагається посіяти розбрат серед віруючих українців. Ми вже чули від російської сторони, що, мовляв, якщо Томос Автокефалії буде наданий, то буде значний супротив, проллється кров. Втім, до цього часу ми бачимо цілком мирний процес приєднання парафій в Україні до нової Церкви, і ми докладемо всіх зусиль, щоб він так тривав і надалі.
Отож, війна прискорила створення помісної Української Церкви… .
До початку цієї війни значна частина українців не надавали значення, чи належить Московському Патріархату церква, яку вони відвідували. Однак після агресії Росії, кількість віруючих у храмах тодішнього Київського Патріархату (від ред. – однієї з двох неканонічних церков, що існували ще декілька тижнів тому в Україні) подвоїлася і потроїлося. Це доводить те, що український народ зрозумів, що церква є одним з основних стовпів її незалежності. І цей зсув змусив парламент країни звернутися до Вселенського Патріархату з проханням створити Автокефальну Церкву. Це незворотній процес і час працює на користь новоствореної Церкви. Суспільство змінюється, покоління змінюються, і сьогоднішнє покоління зробило свій вибір: відійти від російських позицій у пошуку європейської культури. Ця зміна засвідчує потребу в автокефальній церкві.
Протягом скількох років українські та російські церкви будуть співіснувати?
За нашими оцінками, в Україні буде певна кількість парафій, які будуть підпорядковані Російській Православній Церкві. Це логічно і ми не маємо жодних заперечень проти цього. Російська Православна Церква може піклуватися про своїх віруючих на території України. Ті, хто вирішить залишитися в російській церкві, не повинні відчувати жодного виду тиску. Ці парафії повинні мати рівні права з тими, що належать до Православної Української Церкви. І поступово, я вважаю, наші відносини будуть нормалізовані, наші народи відновлять дружбу, добрі і мирні стосунки.
Якими Ви бачите відносини між Українською і Елладською Церквою? Чи плануєте Ви відвідати Грецію?
В майбутньому я бачу добрі і продуктивні відносини між Елладською Православною Церквою і Православною Церквою України. Наразі ми очікуємо визнання Елладською Православною Церквою Української Церкви. Це перший крок, який приведе нас до продуктивної співпраці. Це співробітництво стане можливим, оскільки Православна Церква України рухатиметься у напрямку грецької традиції. У разі визнання, за традицією відбудеться мій візит до Афін для спільної літургії з Предстоятелем Елладської Церкви. Я також хотів би знову відвідати Афон (від ред. – підпорядковується Вселенському Патріархату) – місце унікального значення для Православного Світу.
Ви розмовляєте грецькою мовою?
Я вивчав давньогрецьку мову в духовній Академії, а новогрецьку вивчив сам. Півроку навчався на філософському факультеті Афінського університету на відділенні для іноземних студентів. Грецька мова збагачує світогляд і тому я пишаюся, що знаю грецьку мову і грецькі (від ред. – церковні) традиції. Буду намагатися, втілювати їх в життя Української Церкви. Буду наполягати на викладанні новогрецької і давньогрецької мов у нашій духовній Академії і робитиму все, що в моїх силах, аби поглибити нашу співпрацю за різними програмами, зокрема в частині обміну студентами тощо.
Переклад Embassy of Ukraine to the Hellenic Republic
