Religious Tourism

Чернігов місто унікальних архітектурних пам’яток часів Русі та козацької доби, багата історія міста, компактне і зручне розташування, близькість до столиці, рекреаційний потенціал (чисте повітря та артезіанська вода). Втім галузь туризму так і залишалається малорозвиненою.

Повідомляє Дмитро Пономаренко www.0462.ua

Можна аргументовано зауважити: який туризм, коли у країні йде війна!?

І, безумовно під час воєнного стану та загрози постійних обстрілів індустрію гостинності розвивати вкрай складно. Водночас, у місто над Десною продовжують їхати гості, передусім, зі столиці. Також Чернігів приймає значну кількість волонтерів, переселенців і тих, хто приїхав у відрядження. Ці люди лишають у нас гроші і таким чином підтримують місцевих підприємців, які, в свою чергу, створюють робочі місця та сплачують податки. І в тому числі мають можливість донатити на ЗСУ.

Тож, туристична галузь і туристична привабливість міста є важливими навіть зараз, в умовах війни. Тому які саме недопрацювання і прорахунки в цьому напрямку є в  місті зараз. Мова не про великі «хотєлки» на майбутнє, а про ті реальні проблеми, які не вирішуються роками, і які виправити треба було вже давно. Для тієї частини аудиторії, яка вважає, що під час війни витрачати гроші слід виключно на військові потреби, зауважимо, що для виправлення ситуації треба мінімум грошей або взагалі ніскільки. Це більше питання ефективного менеджменту, уважності та бажання.

Сайт почав функціонувати з літа 2020 року. За словами начальника Управління культури і туризму Чернігівської міської ради Олександра Шевчука, на його розробку витратили близько 70 тисяч гривень, а розробниками були чернігівські програмісти. Як зазначено на самому сайті, його адмініструє (оновлює та наповнює) Комунальна установа “Туристичний інформаційний центр” Чернігівської міської ради.

Спочатку сайт доволі активно наповнювали новинами та подіями, які проходили в Чернігові, але приблизно півтора роки він майже не оновлюється. 

Туристичний сайт Чернігова Chernihiv.travel

На цьому фоні туристичний сайт Чернігівської області chernihivregion.travel виглядає більш пристойно. Новини регулярно оновлюють, відчувається хоча б якесь життя. І знайти цей сайт через пошукову систему Google набагато простіше, ніж туристичний сайт міста Чернігів. Він як мінімум рекомендується гуглом при ключових пошукових запитах, як-от: «туризм Чернігів», «туристичні пам’ятки Чернігова», «ресторани Чернігів» тощо. Натрапити ж у пошуковику на сайт Chernihiv.travel набагато важче.

Вочевидь, туристичний сайт Чернігова залишений без уваги – це стосується як наповнення, так і просування. І нічого страшного в цьому ніби й нема. Але залишається питання: навіщо тоді його створювали? І чи не поступимося ми в конкуренції іншим туристичним містам України, де навіть у часи війни вистачає часу та натхнення наповнювати сайти-візитівки для гостей – реальних і потенційних?

Експозиція-непорозуміння біля Пʼятницької церкви

Ця міні експозиція – назвемо її так – з’явилася у підніжжя Пʼятницької церкви під час реставрації парку імені Богдана Хмельницького у 2017 році. Достеменно невідомо, хто був автором цієї ідеї, але варто зазначити, що задум був цікавим. На багатьох туристичних локаціях світу «консервують» і демонструють – технічно грамотно та естетично – залишки фундаментів старих будівель чи фортифікаційних укріплень. Але ключові слова тут: технічно грамотно та естетично. Вочевидь, ні першого, ні другого у цьому випадку ми не спостерігаємо.

Історична цінність цього об’єкту доволі сумнівна, адже насправді це рештки господарської споруди (чи то торгового ряду, чи то складського приміщення 19 ст.). Навіщо їх консервувати? Під землею на Валу є набагато цікавіші залишки князівських теремів або храмів домонгольського періоду.

Дуже швидко цей «туристичний об’єкт» окупували рослини. І тепер гостям міста, які оглядають П’ятницьку церкву, або ж просто перехожим доводиться здогадуватися, яка саме цікавинка схована під запітнілим склом серед бур’янів. Хотіли як краще, а вийшло, як завжди…

Найпростіше рішення, яке напрошується в цьому випадку: тихенько прибрати цю конструкцію, засипати землею, засадити газонною травою і зробити вигляд, що цього непорозуміння тут ніколи і не було.

Одні з цих ілюстрацій – більш ранні – з більшою кількістю «озеленення» об’єкту. Інше фото – більш свіже. Певно комунальники час від часу намагаються почистити об’єкт від бурʼяну, але допомагає це слабо.

Занедбана туристична навігація

Система туристичної навігації в Чернігові була розроблена і запроваджена ще у 2013 році. На той час на встановлення обʼєктів цієї навігації було витрачено близько 100 тисяч гривень з міського бюджету. Ця концепція була приватною ініціативою – однією з небагатьох успішних на той час, яку реалізувала тодішня міська влада.

Система туристичної навігації запроваджена для більш зручного орієнтування в місті і легкого знаходження основних туристичних пам’яток. Вона включала три основні елементи: великі стенди (план-контент) з картою центру міста, туристичні вказівники до основних пам’яток і цікавих обʼєктів, а також інформаційні стенди біля історичних будівель, які надають коротку довідкову пізнавальну інформацію про ці будівлі.

На жаль, система туристичної навігації, хоча і була зручною, виглядала привабливо, так і не була розвинута за час керування містом Владислава Атрошенка. Цей проєкт не став «своїм» для команди міського голови та Управління культури і туризму.

Зрозуміло, що за 10 років вказівники туристичної навігації ламали вандали, вони зношувалися та іржавіли. Але, на жаль, жодних відновлювальних чи профілактичних робіт міська влада не проводила. Як приклад можна навести пошкоджені вказівники на вулиці Княжа (колишня Кірпоноса) чи на перехресті Миру та Коцюбинського, які мають пошкоджений вигляд і вказують хтозна куди вже давно. Але не це не звертають увагу ті, хто всі ці роки декларує розвиток туризму в Чернігові. Міська влада намагалася розширити мережу вказівників та встановити нові, але їх якість і зовнішній вигляд мають дуже сумний вигляд…

Занедбана туристична навігація

Система туристичної навігації в Чернігові була розроблена і запроваджена ще у 2013 році. На той час на встановлення обʼєктів цієї навігації було витрачено близько 100 тисяч гривень з міського бюджету. Ця концепція була приватною ініціативою – однією з небагатьох успішних на той час, яку реалізувала тодішня міська влада.

Система туристичної навігації запроваджена для більш зручного орієнтування в місті і легкого знаходження основних туристичних пам’яток. Вона включала три основні елементи: великі стенди (план-контент) з картою центру міста, туристичні вказівники до основних пам’яток і цікавих обʼєктів, а також інформаційні стенди біля історичних будівель, які надають коротку довідкову пізнавальну інформацію про ці будівлі.

На жаль, система туристичної навігації, хоча і була зручною, виглядала привабливо, так і не була розвинута за час керування містом Владислава Атрошенка. Цей проєкт не став «своїм» для команди міського голови та Управління культури і туризму.

Зрозуміло, що за 10 років вказівники туристичної навігації ламали вандали, вони зношувалися та іржавіли. Але, на жаль, жодних відновлювальних чи профілактичних робіт міська влада не проводила. Як приклад можна навести пошкоджені вказівники на вулиці Княжа (колишня Кірпоноса) чи на перехресті Миру та Коцюбинського, які мають пошкоджений вигляд і вказують хтозна куди вже давно. Але не це не звертають увагу ті, хто всі ці роки декларує розвиток туризму в Чернігові. Міська влада намагалася розширити мережу вказівників та встановити нові, але їх якість і зовнішній вигляд мають дуже сумний вигляд…

Непрацюючі інформаційні монітори для туристів

Сенсорні тактильні інформаційні стенди для гостей Чернігова встановили в 2019 році напередодні Дня міста на щойно відреставрованій частині Валу. На цих сенсорних стендах можна було знайти необхідну інформацію про історію міста, архітектурні споруди та інфраструктурні об’єкти стародавнього Дитинця. Вартість одного інформаційного стенду на момент встановлення складала близько 400 тис. гривень. Трохи пізніше такий же інформаційний стенд-монітор встановили на Болдиній горі.

Під час російських обстрілів стенд на Болдиній горі був пошкоджений уламками снарядів. Тактильний інформаційний стенд на Валу вцілів, але наразі не працює. Причини, чому така недешева та корисна для туристів штуковина вартістю під пів мільйона гривень не працює – нам не відомі.

Туалет біля Антонієвих печер

Як каже один з екскурсоводів, цей туалет вже давно став одним із найпопулярніших туристичних обʼєктів. На жаль, у негативному сенсі. Він пригадує, як ще до війни група іноземних туристів завзято фотографувала цей туалет біля входу до Антонієвих печер після того, як одному з них трохи «припекло». У іноземця було стільки вражень від побаченого, що він моментально поділився ними з усією групою. І зовсім не факт, що ці іноземці вдома розказували про унікальні підземні печери, а не про цей диво-туалет.

Проблема має довжелезні корені. Вірогідно, централізованої каналізації тут нема, тому споруда має такий вигляд: вигрібна яма тахатка з діркою в підлозі. І з усіма відповідними атрибутами.

Цей туалет знаходиться на території Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», який включає в себе територію Валу, комплексу Болдиних гір, включно з Антонієвими печерами, а також курган Чорна могила, Катерининську і П’ятницьку церкву, Єлецький монастир. І це насправді ускладнює вирішення проблеми, адже суто юридично чернігівська міська влада не має жодних повноважень проводити якісь роботи на території заповідника, який напряму підпорядковується Мінікульту. Втім, чи завадило це команді Владислава Атрошенка почати реконструкцію території Валу коштом міського бюджету? Питання риторичне. Було би бажання. Тому, без сумніву, туалет біля Антонієвих печер залишається ганьбою як для заповідника «Чернігів стародавній», так і для чернігівської міської влади загалом.

 Цей матеріал є скоріше суб’єктивним поглядом. Це спроба через журналістський матеріал означити проблеми, на які у всіх зацікавлених сторін, можливо, вже давно замилене око. Це спроба ще раз показати больові точки, які насправді доволі легко полікувати. Було б бажання та менеджерський хист.