Для початку хочу публічно підтримати позицію депутатів Івано-Франківської обласної ради, що виступили на захист сімейних цінностей, на захист українських дітей від пропаганди збочень. Аналогічні заяви підтримали більшість депутатів з 11 обласних та понад півсотні міських та районних рад. Впевнений, що з цією позицією можуть солідаризуватися всі представницькі органи місцевого самоврядування нашої країни.
Водночас мене, м’яко кажучи,здивувала позиція урядової уповноваженої з питань гендерної політики, яка звернулася до Служби безпеки України з вимогою знайти і покарати ініціаторів рішень місцевих рад на захист сімейних цінностей.
Дуже сподіваюся, що неадекватну агресивну позицію урядової уповноваженої не поділяють більшість членів Кабінету Міністрів України.
Щоб знайти прихильників і захисників сімейних цінностей, гендерним активістам не варто турбувати контррозвідку. Адже це мільйони українців, що готові віддати життя за Україну, за свою родину, за своїх дітей і онуків. Навряд чи знайдеться така репресивна машина, що здатна зупинити всіх, хто збирається захищати свої сім’ї і дітей від бруду.
Може, урядова уповноважена не збирається починати з масових репресій, а має бажання, для початку, щоб спецслужби покарали лише ініціаторів цих заяв? Так, щоб знали своє місце, та не сміли більше й рота розтуляти. Але тоді потрібно кинути за грати всіх членів Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, а це не лише лідери провідних християнських конфесій, а й керівники мусульманських та іудейських громад України. З точки зору ЛГБТ, вони вчинили страшний “злочин”, одноголосно проголосувавши звернення до Верховної Ради не допустити ратифікації Стамбульської конвенції з емоційно привабливою назвою щодо захисту жінок, яка за змістом стала маніфестом гендерної ідеології.
Але я маю сумнів, що офіцери СБУ почнуть переслідувати громадян, яких урядова уповноважена та гендерний актив, що з гарним апетитом з’їдає мільйонні гранти, визначили як “злочинців”.
По-перше, у українських контррозвідників зовсім інші пріоритетні завдання, які продиктовані необхідністю захисту безпеки країни, а по-друге, у них також є сім’ї і діти, яких вони захищають, зокрема, і на фронті разом з військовими Збройних Сил, Нацгвардії, і всіма патріотами України.
Що ще привертає увагу в заяві урядової уповноваженої з питань гендерної політики, окрім вимог до силовиків розібратись з інакомислячими, – це звинувачення незгодних з їх ідеологією у бажанні повернення до СРСР, підтримці “русского мира”, і навіть у підриві національної безпеки.
Якщо говорити про національну безпеку, то одна з реальних загроз для нашої країни – катастрофічне скорочення населення. Захисники традиційних сімейних цінностей, на відміну від організаторів гей-парадів, намагаються протистояти цій загрозі. Міцна повноцінна сім’я, що здатна народити, захистити та виховати дітей, сьогодні один із найважливіших факторів національної безпеки.
Звинувачення в “совковості”, в підтримці “русского мира” івано-франківських! рівненських! чернівецьких! та депутатів багатьох інших місцевих рад – брудна спроба зганьбити і відібрати в українців їх історичне коріння – традиційну сім’ю, християнську віру, патріотизм та відповідальність, приписуючи ці невід’ємні якості нашої нації апологетам “русского мира”.
“Русский мир” не має нічого спільного з християнською вірою, сімейними цінностями і патріотизмом. Він базується на цинічній брехні, агресії і жорстокості, рабській покірності, і на тотальному пропагандистському зомбуванні мас. Всі інші атрибути служать лише для маскування його хижого оскалу.
Як випливає з заяви урядової уповноваженої, а також з аналогічних виступів гендерних і ЛГБТ-активістів, – брехня, агресивність, несприйняття християнського світогляду, традиційних сімейних цінностей, безапеляційне нав’язування власних ідеологічних штампів і пропаганда аморальності, – все це споріднює їх з “русским миром”, не завжди за формою, але завжди за змістом.
Фактично під прикриттям правильних слів про права людини, толерантність, захист жінок від насилля і т.п., суспільству нав’язується ідеологія неомарксизму.
Марксизм став ідеологічним фундаментом режимів багатьох країн, призвів до величезних кривавих жертв та трагедій ХХ століття. Здавалося б, він відкинутий на задвірки історії. Але ні, ця ідеологія починає повертатися в новій якості. І знову знайомий “привид бродить по Європі” та багатьох державах світу. Схематична сутність марксизму, модифікованого в різних ліворадикальних доктринах (ленінізм, троцькізм, сталінізм, маоїзм, ідеї Пол Пота і Чучхе тощо) – це боротьба за права “пригноблених” шляхом придушення “гнобителів”.
Наприкінці ХІХ і у ХХ столітті в ролі пригноблених, в залежності від ситуації і поставлених завдань, виступали: пролетаріат, безземельне зубожіле селянство, і навіть цілі народи.
Здобувши владу, політичні маніпулятори від імені “пригноблених” починали придушувати “гнобителів”, ухвалюючи необхідні їм для обгрунтування агресії закони, змінюючи конституції.
За відпрацьованою технологією проводилася активна пропагандистська робота, ну, і улюблена тема марксистів – пропагандистські паради, а як же ж без них. Необхідно, щоб всі відчували свою причетність і залученість.
У сучасних умовах неомарксизм пропонує суспільству боротьбу за права нових «пригноблених», призначаючи на їх роль емансипованих жінок, гомосексуалістів, лесбійок, трансгендерів тощо.
Ці ідеологічні кліше стають частиною програмних засад багатьох політичних партій і громадських організацій. Але вони не обмежуються реалізацією своїх ідеологічних доктрин в межах власних держав. Інтернаціоналізм, нав’язування своїх ідей іншим країнам – одна з головних ознак всіх модифікацій тогочасного та сучасного марксизму.
Для реалізації політичних задач і нав’язування суспільству ідеологічних “аксіом” і “штампів” традиційно використовується вбивання особливого статусу “пригноблених” в закони і Конституцію. Величезні ресурси вкладаються в пропаганду і вербування апологетів “нових ідей”. Дуже важливо для них почати промивати мізки з дитинства, нав’язуючи дитячим душам безальтернативність їх доктрин та потворне сприйняття себе і світу. Тому і лізуть до шкіл, виправляючи шкільні програми, створюють у вузах кафедри і лабораторії з видуманих предметів “гендерних досліджень”.
Нічого нового. Повна аналогія з нашим комуністичним минулим. Старші ще, мабуть, пам’ятають конвеєр з промивання мізків, що починався з дитячого садочку. Потім обробка в школі, університеті… Згадайте псевдонауковців з науковими ступенями на кафедрах “Наукового комунізму” або “Марксистсько-ленінської філософії”…
Змінивши Конституцію і закони, не забувши прописати кримінальну відповідальність для нових “гнобителів”, що прийшли на зміну буржуазії та землевласникам, можна переходити і до їх придушення.
Кого готують неомарксистські ідеологи на роль ворогів прогресивного людства? Тих, хто не згоден, що традиційні сімейні цінності – це стереотип, що відмирає, хто не згоден, що пропаганда гомосексуалізму – це благо для виховання дітей. Ну і, звичайно, насамперед, це релігійні діячі і просто щирі віряни, які називають збочення гріхом.
У чому повністю повторює неомарксизм своїх бородатих попередників, – це в ненависті до християнства, в нав’язливих спробах дискредитувати, принизити, зруйнувати церкву, або добитись її деградації. Адже Біблію не перепишеш, а в ній сказано, що Господь ну дуже не толерантно ставиться до збочень. Вона говорить, що створивши людину за своїм образом і подобою, Бог створив лише чоловіка і жінку – лише дві статі, а не сотню гендерів.
Я не перебільшую, у багатьох країнах ці тенденції вже стають реальністю. А починалось все це з “невинної” підміни в національному законодавстві Богом даної людям статі – чоловічої і жіночої, на “гендер” з неймовірною кількістю варіацій (андрогендери, бігендери, трансгендери…). Після цього вже достатньо логічно рівність статей підмінюється гендерною рівністю. Ну куди ж без “рівності”, і ось, будь ласка, відхилення, збочення і банальна неадекватність захищається законом і стає суспільною нормою.
Залишається ще внести деякі поправки до законодавства стосовно укладення шлюбів, усиновлення дітей, ну, і, звичайно, посилення кримінального переслідування незгодних… і ось, будь ласка, маєте “толерантне” суспільство, де немає місця носіям таких “стереотипів”, як віра, мораль, любов.
Багато наших чиновників для демонстрації європейськості люблять додати до своїх виступів тези про гендерну рівність або гендерну ідентичність. А можна ще якусь постанову прийняти “про антидискримінаційні заходи”… адже не шкода. Це набагато легше, ніж підняти економіку або реально боротися з корупцією. Тільки наша країна, як жодна інша, відчула на собі соціальні експерименти ідеологів марксизму і його різноманітних модифікацій. Може, вже досить експериментів?
Невже хтось хоче звернутися до своєї дитини: “Синку!” А у відповідь почути: “Я тобі не син, я поліморфний гендер-флюїд…”
Конституція і законодавство України надає рівні права для всіх громадян нашої країни, незалежно від їх статі, національності, віросповідання чи особливостей приватного життя. Але українська Конституція та закони не надають особливого статусу жодній соціальній групі, і жодних переваг для будь-якої ідеології, не дозволяючи використовувати для її просування державні інституції, тим більше, переслідувати тих, хто її не сприймає. І гендерна неомарксистська ідеологія не повинна бути виключенням!
Я не маю права судити тих, хто відносить себе до ЛГБТ-спільноти. Господь – суддя. Ніхто не може втручатися в приватне життя людей, або обмежувати гарантовані їм Конституцією права. Але і ніхто не має права вимагати для себе особливого ставлення, тим більше закріплюючи його в законодавстві, нав’язувати суспільству свій спосіб життя, руйнувати суспільну мораль та традиційні цінності нашої нації.
Мої колеги переконували мене не друкувати цей матеріал. Нібито писати високопосадовцям на цю тему – моветон. Та й для політичної кар’єри це досить проблематично, адже багато послів провідних країн-партнерів хвацько марширували в Києві на останньому прайді (гей-параді), розмахуючи райдужними прапорцями. У цій темі задіяні величезні політичні, фінансові і інформаційні ресурси. Можуть в одну мить у ЗМІ зробити з тебе ретрограда, гальмо реформ, корупціонера, врешті-решт.
Але ситуація в світі змінюється достатньо динамічно, і багато політиків і громадських діячів починають розуміти життєву важливість відродження духовного, євангельського фундаменту, на якому свого часу була побудована велич провідних демократичних країн.
Не всі в Україні знають, що перемогу президенту Трампу в США забезпечили мільйони протестантів-християн. Адже він обіцяв не лише створити нові робочі місця, а й повернути до шкіл Біблію, зупинити неомарксистський атеїстичний наступ на справжні цінності. Впевнений, якщо Трамп виконає обіцяне, його оберуть і на другий термін.
Те, що ми називаємо моральним імперативом, по суті є Закон Божий. І ті, хто присвоюють собі право змінювати його на догоду своїм інстинктам і порокам, перетворюючи суспільство на сукупність осіб без статі, без моралі, наближають описаний в Біблії Армагеддон. Бо як тільки люди втратять свою сутність, Богом дану ідентичність, перестануть бути мужніми чоловіками і ніжними турботливими дружинами, втратять здатність любити, дарувати життя, ростити дітей, творити добро, людству прийде кінець. І цей сумний фінал буде повний болю і страждань.
Моторошно. Згоден. Запитаєте: “Що робити?”. Для початку відновити в національному законодавстві використання терміну “стать” замість штучно внесеного терміну “гендер”, та домогтися реалізації вимог, що містяться в зверненні Івано-Франківської, Рівенської, Чернівецької, Запорізької, Полтавської, Сумської, Одеської, Херсонської, Черкаської, Житомирської, Київської, і багатьох інших рад.
