Сестри-урсулінки Сесіль Діон, Поліна Дучесна та сестра Селін Бергерон у церкві монастиря Урсулінок у Квебеці 1 червня 2018. У жовтні більшість із 50 сестер, які живуть в монастирі, St. Mary of the Incarnation, переїдуть в район Бейпорт, де їх чекає новий будинок для людей похилого віку. (CNS / Philippe Vaillancourt)
У жовтні більшість із 50 сестер, що проживають у монастирі St. Mary of the Incarnation, відправиться до району Quebec of Beauport, де на них чекає новий будинок для людей похилого віку. Вперше в їхньому житті вони будуть жити з мирянами та членами іншої громади, Слугами Святого Серця Марії, повідомляє Philippe Vaillancourt (globalsistersreport).
Saint Ursula, painted by
Benozzo Gozzoli (ca. 1455–60).
Термін “Урсулінки” відноситься до ряду релігійних інститутів Католицької Церкви. Найвідоміша група була заснована в 1535 році в Брешіа (Італія) Св. Анжелою Мерічі (1474-1540), для виховання дівчат та догляду за хворими та потребуючими. Їх покровителька – свята Урсула. Орден поділяється на дві гілки: монастирський орден св. Урсули (О.S.U), серед яких найбільша група – Урсулінки Римського союзу, описані в цій статті. Інше відгалуження – це конгрегація Св. Урсули, яку зазвичай називають “ангелинами”, які слідують за оригінальною формою життя, створеною їх основоположницею.
Денне світло висвітлює довгі коридори монастиря, та проникає через старі вікна, що прикрашають його товсті стіни. Підлога реагує на найменший крок таємничим скрипом, немовби сьогоднішні урсулінки йдуть слідом за своїми попередницями. Але цей безперервний цикл, що походить з часів Нової Франції XVII століття, закінчується.
“Якщо ми хочемо, щоби про наше здоров’я турбувалися до кінця наших днів, якщо ми хочемо бути в безпеці, якщо ми хочемо бути позбавленими турбот про адміністрування та управління, то нам потрібно подумати про залишення будинку”, – говорить старша сестра Урсулінок Канадського Союзу Сесіль Діон.
Сестра Pauline Duchesne. Photo: Radio-Canada
Сестра Паулін Дучесне, голова ради, почала працювати на монастир урсулінок, коли вона була підлітком.
Монастир урсулінок Квебеку. Photo: Radio-Canada/Nicole Germain
“Це було схоже на нове народження, це уперше, коли я це кажу, – так, але це насправді було неймовірним те, як я жила. Ці сестри дали мені любов, впевненість у собі, змусили мене побачити, що я маю здібності”, – розповідає вона, додавши, що вона була зачарована радістю, яка походила від сестер.
© Архів Урсулінок Квебеку
Сестра Селін Бергерон, начальник місцевої громади в монастирі, зазначила, що урсулінки завжди формували велику родину з досвідом, який вони напрацьовували протягом століть.
Saint Marie of the Incarnation, O.S.U.
“Ми йдемо, щоб померти в іншому місці: ми йдемо, щоб зустріти новий спосіб життя нашої місії, яка є в тому, щоби завжди бути з людьми”, – сказала Діон. “Можливо, сьогодні ми покликані приєднатися до наших братів і сестер, які, як і ми, стикаються з проблемами старості”.
Бергерон підкреслила, що відхід із свого монастиря є “новим хрестом у нашому житті в Урсулі”.
“Ми робимо це разом, ми спираємося одна на одну, ми не знаємо, яка місія чекає на нас попереду”, – сказала вона. “Нам доведеться побачити, що це буде за наше нове співтовариство в новому світі”.
Діон думає, що їхній монастир стане останнім з небагатьох будинків урсулінок у провінції, з якого вони поїдуть. Скоріше першим.
“…Це не просто і не легко. Я багато молилася”, – каже вона.
Цей відхід є наслідком відсутності релігійних покликань. Найстаріший з урсулінок у монастирі – 102 роки. Їх середній вік 88 років.
“Життя, яке ми знали, і в якому ми були щасливими, я не думаю, що ми передамо це комусь. Це вже пішло”, – сказала Діон. “Але серце того, чим було наше життя, воно не помре. Яким воно з’явиться, яка форма його буде? Я називаю це несподіваним, досі невидимим продовженням нашої історії, яка там не вмре … Є щось, що випливає з вічного життя освяченого життя “.
З шкільного двору (при монастирі R.T.), де урсулінки навчали покоління молоді, лунають радісні крики дітей. Школа залишиться на місці, керована, переважно, мирянами.
Дитячий гомін проходить через вікна, що виходять на шкільний двір, й сестрам іноді здається, що вони нікли не стануть “переміщеними особами”.
photo Monastère des Ursulines de Québec/ Facebook
Посміхаючись, три сестри супроводжують журналіста до вхідних дверей. Ці ж двері вони будуть перетинати, коли рухатимуться до нового життя. Для Діон, немає ніяких сумнівів: “Якщо б Діва Марія воплотилася й була тут сьогодні, вона би стала першою, хто вирушив разом з ними”.
переклад о. Максим Стрихар/Religious Tourism
