Religious Tourism

Європейський туризм – старий як світ. Ще у 19 столітті еліта США приїжджала до Парижа, щоб оновити свій гардероб. З 1700-х років такі місця як Венеція і Рим стали важливими туристичними місцями в Італії. З епохи класицизну існують, як відомо, сім чудес світу. Однак жодна з них не зрівняється з печерою на півдні Іспанії, яку, як з’ясувалося, люди відвідували понад 41 000 років тому

Куева-де-Нерха, або печери Нерха, розташовані недалеко від міста Нерха в провінції Малага на півдні Іспанії. Вони знамениті своїми надзвичайними сталактитами і сталагмітами. Печери були «виявлені» у 1959 році п’ятьма друзями, які шукали кажанів. Сьогодні відвідувачі можуть здійснити 45-хвилинну екскурсію «громадською галереєю», щоб побачити фантастичні форми і структури, створені родовищами корисних копалин.

Але тисячі років тому відвідування відбувалися з більш духовних причин. На даний момент у печерах зафіксовано 589 доісторичних малюнків (сучасні туристи не можуть побачити ці місця з міркувань збереження). Простір також використовувався для похоронних обрядів.

У новому дослідженні для журналу Scientific Reports науковці з Університету Кордови встановили, що часи перших відвідувань печер можуть бути набагато давнішими , ніж очікувалося, і що Куева-де-Нерха була найдоісторичніша за часом відвідування ніж будь-яка європейська печера з палеолітичним мистецтвом. .

Підхід Гензеля та Гретель у археології

Дослідники виявили свідчення відвідувань підземель, датованих 41218 роком до РХ – або 41291 роком до РХ. Нове датування печери стало на 10000 років старішим, ніж вважалося.

У дослідженні застосовувались передові методи радіовуглецевого датування, які раніше не використовувалися в печерах.

Автори досліджень пишуть , що традиційно при вивченні доісторичної діяльності в печерах «важко визначити, чи були артефакти (такі як наскельні малюнки, залишки вогню чи людські споруди) залишені під час разових відвідин чи це становило систему».

Однак у Нерсі їм вдалося за допомогою радіовуглецевого аналізу визначити вік плям кіптяви на стінах і вугілля на землі, що залишилися від багать, а також закріплених «світильників» і, що найважливіше, смолоскипів, якими відвідувачі освітлювали свої оселі. По вугіллях від палаючих смолоскипів, розкиданих по кімнатах, — подібно до хлібних крихт у оповіданні «Гензель і Гретель», — писали автори, — вдалося датувати артефакти.

“Димова археологія” дослідила 68 радіовуглецевих зразків, 53 з яких вдалося датувати. Потім вони були зіставлені з мікрошарами сажі в сталагміті, і дослідники також розглянули частинки вугілля з пігменту, що використовується на стінах. В одній «кімнаті» печери було взято щонайменше 66 проб.

Цей процес виявив «35 000 років перебування людини в глибокому карсті» та «принаймні 73 фази окремих відвідувань… між верхнім палеолітом та нещодавньою передісторією», — пишуть автори. Це найбільша кількість відвідувань серед усіх доісторичних печер у Європі. Науковці також виявили свідоцтва присутності відвідувачів з доісторичних культур, які, як вважалося раніше, не залишили слідів на півдні Іспанії.

Тим часом аналіз «мікрошарів» сажі дозволив вченим дослідити останні три етапи відвідувань — приблизно з 8000 р. до РХ», – говорить головна авторка досліджень Марія Медіна.

Найбільш відвідуваними були «Нижні галереї» печери – за збігом, вони найближче до того місця, де відбуваються сучасні екскурсії. Аналіз вуглецю показав, що доісторичні відвідувачі переважно спалювали один вид сосни, щоб висвітлити собі шлях.

“Неймовірно” красиво навіть тисячі років тому

Медіна, яка зараз працює в Університеті Бордо, розповіла CNN: «Що мене найбільше здивувало, так це документування доісторичного та скам’янілого диму в сталагмітах, а також рівень точності за кількістю відвідувань, які це змогло нам принести».

Однак вона вважає, що, якою б не була причина їхнього появлення, ці стародавні відвідувачі, мабуть, були вражені печерою.

“Я думаю, що масштаби та геологічна краса печери Нерха, мабуть, приголомшили її доісторичних відвідувачів, так само, як вона приголомшує нас сьогодні”, – сказала вона.

Доісторичні художні інсталяції

 Доісторичні відвідувачі сприймали печеру зовсім інакше, ніж сучасні.

«Повна темрява» печер означала, що палеолітичні відвідувачі мали висвітлювати собі шлях полум’ям, що робило створене ними мистецтво майже інсталяцією, а не двомірною композицією.

«Система освітлення включала різні аспекти, які робили палеолітичне наскальне [мистецтво] сенсорним досвідом», — зазначила Медіна.

«Світло багаття випромінює тепле, обмежене світло, що рухається, яке створює дим з характерним запахом кожного дерева, а тріск дерева створює шум».

За його словами, сучасним відвідувачам може подобатися високотехнологічне освітлення та простір, але їхній досвід більш «статичний».

«Віртуальна археологія допомагає нам зануритися в контекст, ближчий до того, як ці витвори мистецтва могли бути створені чи задумані».

Джерело